Дочка Прометея

       Новоград-Волинський,або Звягель(так місцева людність звала це місто  за стародавніх часів і  згадувала у  літописах)

         25 лютого  1871 року тут  в родині Петра Косача та Ольги Косач(Драгоманової) народилася дочка Лариса,майбутня письменниця Леся Українка. Звідси Леся пішла у широкий світ,тут вперше побачила сонце,почула рідне слово. В її душі вперше народилося почуття любові до свого народу,до батьківщини.

      Леся Українка взяла все найкраще від своїх батьків, дядька Михайла Драгоманова,від свого селянського оточення в Колодяжному. Через недугу Леся ніколи  не вчилася в школі,однак була високоосвіченою людиною,знала багато мов,гарно грала на фортепіано.

   Від року до року поетеса гартувала своє слово,передаючи ним невгасиму любов до вітчизни,до рідного народу.Вона була дуже талановитою.

     Всенародною любов’ю і пошаною оточені в нашій Україні   ім’я і творчість Лесі. Вона живе у своїх творах,сповнених високих прагнень людства до свободи,добра,миру,братства,щастя.

    До відзначення 150-річчя  з дня народження Лесі Українки долучилися  і учні Лісівщинського ліцею: створили коллаж  до біографії та творів поетеси,підготували  флешмоб  « І Лесин дух зі слова в душі лине по всьому світу»,експозицію-вернісаж творчості письменниці.

      Відзначення ювілею поетеси – землячки допомогло учням повірити в незламність і духовне безсмертя, зрозуміти пророчі слова Лесі Українки:

               Ні, я жива! Я буду вічно жити!

               Я в серці маю те,що не вмирає!